WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Державний фінансовий контроль як складова економічного зростання бюджетного механізму - Реферат

Державний фінансовий контроль як складова економічного зростання бюджетного механізму - Реферат


Реферат на тему:
Державний фінансовий контроль як складова економічного зростання бюджетного механізму
Безперечно, що кошти бюджету мають надзвичайно важливе значення для економічного зростання держави - йому належить провідна роль у регулюванні економіки. Без коштів бюджету неможливо реалізувати як прямі, так і опосередковані методи регулювання. Останні визначають поведінку суб'єктів господарювання через створення певного економічного середовища, тобто змушують суб'єкти ринку добровільно діяти в потрібному державі напрямі. Таке державне регулювання економіки відбувається за допомогою інструментів бюджетної політики.
Водночас іншою аксіомою управління фінансами є те, що суть зазначених методів регулювання зводиться до встановлених певних стандартів (норм) щодо мобілізації та використання фінансових ресурсів на всіх рівнях вертикальної структури управління, здійснення контролю за дотриманням їх об'єктами регулювання, покарання винних і зміни чи відміни, при потребі, цих обмежень.
Таким чином, державне регулювання економіки має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. Адже як на етапі планування, так і в процесі здійснення регулювання державні органи повинні мати дані про зміну поведінки об'єктів державного регулювання, щоб, при потребі, своєчасно скоригувати пріоритети розвитку національної економіки, замінити регулятори, які нездатні ефективно впливати на діяльність господарюючих об'єктів, вдосконалити правові норми. Після закінчення цієї роботи необхідно також мати достовірну інформацію, щоб дати правильну оцінку фактично зробленому і досягнутому, виявити неприпустимі відхилення від мети і пов'язані з цим негативні наслідки, віднайти нові, раніше не відомі можливості і резерви.
Роль такого "інформатора" в системі державного регулювання економіки виконує, як відомо, державний фінансовий контроль.
Головною його метою є сприяння зростанню секторів і галузей економіки завдяки відстеженню досягнення цільових орієнтирів і перевіркам дотримання обмежуючих параметрів фінансово-економічного розвитку господарства на мікро - та макроекономічному рівнях.
Досягнення цієї мети вимагає спрямування державою контрольних дій не тільки на діяльність органів влади і неприбуткових установ та організацій, а і на діяльність суб'єктів підприємництва усіх форм власності.
Виходячи з такої методологічної бази та враховуючи наявність в Україні бюджетного дефіциту, завдання державного фінансового контролю слід періодично уточнювати. Вважаємо, що нині вони повинні відповідати спільним завданням бюджетного механізму, а саме - забезпечувати розв'язання трьох актуальний проблем:
1) кого і якими методами доцільно підтримувати з бюджету;
2) як забезпечити економність використання бюджетних коштів уже за визначеними цілями (програма);
3) як наповнювати бюджет.
Знаходити відповіді на зазначені питання, використовуючи традиційні форми контролю - ревізії та перевірки, досить складно або і взагалі неможливо. Адже, наприклад, закладене у законодавстві поняття "ревізія" передбачає виявлення лише відхилень від норми (стандарту) і встановлення винних у цьому осіб. Таку форму контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва органами ДКРС не доцільно застосовувати, бо у цій сфері, на відміну від бюджетної, набагато менше встановлених державною обмежень у використанні фінансових ресурсів (про податкове законодавство не йдеться). Фактично, ревізія не дає права аналізувати діяльність підприємства в динаміці, порівнювати його результати з результатами аналогічних вітчизняних і зарубіжних підприємств. А це необхідно для оцінки фінансово-господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, визначення в ній слабких місць і підготовки обґрунтованих пропозицій з підвищення її ефективності.
Не завжди ревізія є оптимальною формою контролю і у бюджетній сфері. Такий висновок базується на тому, що ревізія - це передусім форма подальшого, ретроспективного контролю; у більшості випадків вона здійснюється через два-три роки після проведених бюджетних видатків. Зрозуміло, що усунути наслідки виявлених порушень за таких умов досить проблематично. Адже немає відповіді, як поновити бюджетні кошти, використані не за цільовим призначенням у минулому році, що не спричинило збитків бюджетній установі? З якого джерела?
Отже, назріла необхідність змінити підходи або навіть ідеологію, філософію державного фінансового контролю. Якщо донині головною метою державного фінансового контролю було недопущення незаконного, нецільового використання державних ресурсів, то тепер сюди додається недопущення неефективного господарювання. Це зрозуміли в ГоловКРУ, тому вже третій рік здійснюються в цьому напрямі конкретні кроки.
Інструментом державного фінансового контролю для розв'язання першої проблеми (кого і якими методами слід підтримувати з бюджету) є аудит ефективності виконання бюджетних програм.
Це не фіскальна форма контролю, наближена до європейських стандартів, в основу якої покладено здійснення оцінки досягнення учасниками бюджетного процесу запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів або максимального результату при освоєнні визначеного бюджетом обсягу призначень.
Хоча протягом 2003-2005 років цією формою контролю було досліджено на предмет ефективності близько 70 програм державного бюджету, на які виділено понад 20 млрд гривень, уже зараз можна впевнено стверджувати про існування комплексу системних проблем і недоліків у застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі.
По-перше, зміст окремих програм взагалі нівелює саму ідеологію програмно-цільового методу: планування бюджетних видатків не передбачає безпосереднього зв'язку між обсягом їх освоєння та досягненням мети. Натомість, головними розпорядниками бюджетних
Loading...

 
 

Цікаве