WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Внутрішній контроль як передумова посилення ролі банків у фінансовій системі України - Реферат

Внутрішній контроль як передумова посилення ролі банків у фінансовій системі України - Реферат

здійснення будь-якої діяльності, без дотримання якого вона втрачає будь-який зміст.
Захопившись ідеєю важливості точної постановки цілей, спробуємо дослідити цілі внутрішнього контролю. Приймемо на віру те, що внутрішній контроль створюється з метою забезпечення:
1. Ефективності і результативності фінансово-господарської діяльності, ефективності управління активами і пасивами, управління банківськими ризиками.
2. Достовірності, повноти, об'єктивності та своєчасності складання і подання звітності, інформаційної безпеки банку.
3. Дотримання нормативно-правових актів.
4. Уникнення залучення кредитної організації та її участі (працівників) у здійсненні протиправної діяльності.
При дослідженні цього питання пропонується відштовхуватися від того, що цілі володіють важливою властивістю: використання їх у дефініціях дозволяє відмежувати одні види діяльності від інших, бо кожний вид діяльності здійснюється заради досягнення якого-небудь результату. Разом з тим цілі неоднорідні і, як правило, мають складну ієрархічну структуру. Існують цілі більш високого або менш високого рівня логічної ієрархії. Чим на більш високому рівні розташовуються цілі, тим більшу кількість явищ вони охоплюють. Мета кожного вищого рівня включає всі цілі нижчих рівнів. Одночасно з підвищенням ієрархічного рівня знижується конкретність і чіткість мети.
Наприклад, якщо перед нами стоїть мета збільшення прибутку, і в межах досягнення цієї мети ми створюємо два підрозділи, одне з яких відповідатиме за підвищення доходів, а інше - за зниження витрат, тому збільшення прибутку відноситься до їх загальних цілей. Разом з тим, взявши вказану мету як підставу до розмежування підрозділів, результату ми не одержимо. Насправді, формулювання типу: "підрозділ А - такий підрозділ, метою якого є збільшення прибутку. Підрозділ Б - такий підрозділ, метою якого також є збільшення прибутку" не виглядають сильно відмінними. Маючи перед собою одну лише загальну мету, "А" і "Б" в кращому разі домовляться між собою щодо розділу функцій. Якщо ж ні, можливі і дублювання функцій і недоліки у функціональності, і, як наслідок, - адміністративний хаос.
Коли для дефініції використовуються цілі відповідного рівня, результат може бути якісно іншим. Наприклад, "Підрозділ А - такий підрозділ, метою якого є збільшення доходів. Підрозділ Б - такий підрозділ, метою якого є зниження витрат".
Кожна з цих цілей може бути уточнена використанням підцілей. Наприклад, зниження витрат може відбуватися за рахунок скорочення адміністративних витрат або ж шляхом зменшення операційних витрат. Отже, якщо скороченням витрат займаються два підрозділи, то перед кожним можна поставити одну з указаних підцілей. Це дозволить встановити підрозділам обсяг функціональності так, щоб виключити дублювання і прогалини. Маючи персональні цілі, всі названі підрозділи прагнуть однієї загальної для них мети - збільшення прибутку, але кожне - по-різному.
Для того щоб мета служила підставою розмежування діяльності, вона має відповідати умові унікальності, тобто, по-перше, її рівень в ієрархії повинен бути не вищим і не нижчим, ніж вимагається, а, по-друге, вона не повинна повторюватися для інших напрямів діяльності. Інакше розмежування не вийде.
Перша з цілей внутрішнього контролю - забезпечення ефективності і результативності фінансово-господарської діяльності. Безумовно, внутрішній контроль прагне ефективності діяльності кредитної організації. Зворотне твердження, щонайменше, було б дивним. Проте, якщо визнати цю мету унікальною саме для внутрішнього контролю, ми прийдемо до невтішного висновку щодо інших напрямів діяльності. Але постановка такої мети для діяльності інших напрямів, як неефективність і нерезультативність діяльності, щонайменше є дивною. У запасі залишається припущення про невідповідність цієї мети умові унікальності. Іншими словами, відмежувати напрям внутрішнього контролю від інших напрямів діяльності на цій підставі неможливо. Отже, ця мета або розташовується на дуже високому ієрархічному рівні, або через інші причини не вказує на якісь специфічні, відмінні від інших напрямів діяльності шляхи її досягнення.
Таке формулювання мети служби внутрішнього контролю, як здійснення внутрішнього контролю, незважаючи на зовні просту форму подання, як видно, не розкриває змістовні аспекти діяльності служби. На питання, чи є метою служби внутрішнього контролю сам процес контролю, без яких-небудь результатів, має бути отримана негативна відповідь. Але що ж є результатом діяльності служби? Відповідь на це питання міститься у формулюванні мети служби: сприяння органам управління кредитної організації в забезпеченні ефективного функціонування кредитної організації. Міркування щодо "ефективного функціонування" наведено вище. Крім того, виникає питання, служба сприяє органам управління? Можливо, вона сама здійснює кредитування і прийом внесків найефективніше? Оскільки відповідь на останнє питання не може бути позитивною, міркування приводять до думки про відсутність унікальності даної мети, у зв'язку з чим вона не може бути встановлена в основу для розмежування цього напряму діяльності від інших.
Таке формулювання мети внутрішнього контролю, як забезпечення дотримання нормативних правових актів, також вимагає коментарів. Заперечень щодо необхідності дотримання нормативних актів немає. Але на скільки неприйнятним було б наше твердження, все ж таки ризикнемо не погодитися з таким формулюванням. Як спостереження, беззастережне її ухвалення породжує ряд питань. Наприклад, чи виходить із неї висновок про те, що будь-який факт дотримання нормативних актів в обов'язковому порядку є результатом діяльності внутрішнього контролю? Інакше кажучи, коли бухгалтерський працівник дотримується правил бухгалтерського обліку або юрист готує договір відповідно до Цивільного кодексу, або кредитний працівник класифікує позику згідно з вимогами Положення № 279, все це винятково досягнення внутрішнього контролю і не інакше? Якщо прийняти позитивну відповідь як правильну, то у зв'язку з цим доцільно визнати, що працівники кредитних організацій повинні бути спочатку орієнтовані напротиправну діяльність, здійсненню якої перешкоджає лише внутрішній контроль. Але якщо в кредитних організаціях працюють люди з ідеологією правопорушників, внутрішній контроль навряд чи зможе їм суттєво протистояти.
Виникає деякий логічний парадокс. Якщо дотримання нормативних актів - мета, що ставиться винятково перед внутрішнім контролем, то внутрішній контроль не зможе забезпечити її досягнення. Якщо ж ця мета не є для нього унікальною, то за якими ознаками можна його відрізнити від інших, зобов'язаних дотримуватися нормативних актів?
Наступна мета - забезпечення достовірності, повноти, об'єктивності і своєчасності складання і подання звітності, інформаційної безпеки. Щодо необхідності звітності бути достовірною, повною, об'єктивною, своєчасною заперечень бути не може. Проте міркування щодо унікальності даної мети саме для внутрішнього контролю викликають деякі питання. Якщо допустити, що будь-яке складання звітності є функцією внутрішнього контролю, то мета забезпечення її достовірності, повноти, об'єктивності і своєчасності - безумовно, є для нього унікальною і не повторюється для інших напрямів діяльності. Але як тоді бути із звітністю для зовнішніх користувачів? Чи відноситься функція зі складання зовнішньої звітності також до поля діяльності внутрішнього контролю? По-друге, чи виходить із цього припущення, що звітність складається винятково в контрольних цілях? Чи може бути використана звітність для розробки плану подальших дій, або в рекламних цілях? Вважаємо, що контроль є лише однією, але не єдиною функцією звітності. У такому разі мета забезпечення достовірності, повноти, об'єктивності і своєчасності не може бути унікальною тільки для внутрішнього контролю,

 
 

Цікаве

Загрузка...