WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Внутрішній контроль як передумова посилення ролі банків у фінансовій системі України - Реферат

Внутрішній контроль як передумова посилення ролі банків у фінансовій системі України - Реферат


Реферат на тему:
Внутрішній контроль як передумова посилення ролі банків у фінансовій системі України
У всіх розвинених країнах банківські системи є об'єктом посиленого контролю і нагляду як з боку держави, так і їх власників - акціонерів. Необхідність такого контролю обумовлена тим, що банківська система виконує важливу роль посередника, акумулюючи грошові кошти держави, суб'єктів господарювання різної форми власності та приватних осіб і надаючи їх учасникам ринку під відсотки.
Банки здатні створювати гроші шляхом перерозподілу кредитів або власної інвестиційної діяльності, а отже, впливати на обсяг і структуру грошової маси, а відтак на економічне життя країни.
І нарешті, банки є довірчими організаціями. В основі їх діяльності лежить довіра з боку суспільства. За відсутності такої довіри в банківську систему не може поступити достатньо засобів, що негативно позначиться на розвитку економіки.
З огляду на останнє, для банків життєво важливо мати ефективний внутрішній контроль для захисту інтересів інвесторів, клієнтів і своїх власних інтересів.
У зарубіжній термінології для позначення внутрішнього контролю в банках застосовується спеціальне збірне поняття "комплайнс". У широкому значенні слова під комплайнсом розуміється порядок здійснення операцій відповідно до чинного законодавства; у вузькому значенні комплайнс - це система заходів, заснованих на солідарній і довірчій взаємодії клієнтів, банку і його співробітників, що забезпечує захист їх інтересів у межах прийнятих законів і інших нормативних актів.
Внутрішній контроль банку повинен охоплювати всі сторони його діяльності. На практиці внутрішній контроль у комерційному банку починається з наглядової ради, правління, кредитного комітету. Крім того, в банках формуються управління (відділи, служби) з внутрішнього контролю, безпосередньо підлеглі керівництву. У невеликих банках, що відчувають серйозні проблеми з кадрами для такої діяльності, функції внутрішнього контролю виконують служби внутрішнього аудиту.
Однак на практиці немає єдиного розуміння суті внутрішнього контролю, чітко не визначено його мету і завдання.
Так, Белоглазова Г.Н. визначає систему внутрішньобанківського контролю як діяльність зі зменшення банківських ризиків і забезпечення керівництва банку, акціонерів та клієнтів потоками надійної інформації про діяльність банку [1].
На відміну від визначення внутрішнього контролю як виду діяльності, в інших публікаціях [2; 3] внутрішній контроль визначено як систему організації роботи банку, до якої належать усі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказівок керівництва.
Окремі науковці, які займалися дослідженнями банківського менеджменту [4; 5; 6], стверджують, що фінансовий контроль комерційного банку зводиться до перевірки відповідності результатів діяльності заданим параметрам і включає такий контроль: за дотриманням нормативів ліквідності банку, за дотриманням лімітів і показників, за виконанням планових завдань, які відображають необхідні обсяги та ефективність операцій банку.
Інші українські дослідники [7] дають більш вузьке визначення внутрішньобанківського контролю - як процесу перевірки правильності виконання банківських операцій і облікових записів за допомогою конкретних засобів і способів, водночас, поділяючи такий контроль на бухгалтерський та адміністративний.
Про потребу використання в практичній банківській діяльності ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків зазначає Шелудько Н.М. [8], вказуючи, що вони мають безпосередній вплив на фінансову стійкість банку з урахуванням масштабів ризику та виміру залежності доходів від змін окремих індикаторів ринку чи стану ринку в цілому.
Варто погодитись із твердженням Кочеткова В.М., що "системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання основних напрямків політики банку" [9]. Науковець процеси оцінки систем контролю відносить до складової аналізу методів управління банком (у т. ч. політик та інших систем).
Водночас, на думку автора, визначення суті контролю, яке полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, наскільки об'єкт управління виконує його настанови і основною метою якого є блокування відхилень діяльності суб'єкта управління від заданої програми, а у випадку виявлення аномалій - приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх важелів, які можуть бути задіяні у відповідній системі управління, не забезпечує належної організації внутрішнього контролю з огляду на його стратегічні цілі [10; 11].
Згідно з Положенням НБУ [12], внутрішній контроль у банку - це сукупність процедур, які забезпечують достовірність і повноту інформації, що передається керівництву, дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку. Водночас НБУ визначено організацію та функціонування систем управління ризиками (ризик-менеджменту) [13].
У інших нормативно-правових актах, які регулюють діяльність банків в Україні, не піднімається питання визначення системи внутрішнього контролю та оцінки її ефективності.
Базельський комітет наполегливо підкреслює, що адекватна система внутрішнього контролю є засобом зміцнення корпоративного управління в банках [14]. Вона не просто дисциплінує банки в тому, що стосується їхньої повсякденної діяльності, забезпечуючи дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних документів, але й допомагає Спостережній раді та Правлінню ефективно оцінювати ризики банку та, врешті-решт, його майбутню стратегію. Нова Базельська угода про достатність капіталу (Базель-ІІ) підкреслює потребу в наявності міцної та незалежної системи внутрішнього контролю, що надавав би вищим органам управління (зокрема, Спостережній раді) своєчасні та цілісні дані, які дозволяли б їй здійснювати необхідні наглядові та контрольні дії.
На практиці часто складно розмежувати елементи процесів, що відбуваються в банку, на контрольні й інші. Часто контрольні процеси переплетені з основними і допоміжними або є частиною операційного середовища. Проте змістовне розмежування необхідне як для вироблення самих оптимальних процедур внутрішнього контролю, так для їх оцінки з боку зовнішнього суб'єкта (наприклад, зовнішнього аудиту або НБУ) і для самооцінки. Тому найбільш оптимальним критерієм, що дозволяє відмежувати контрольні елементи від інших внутрішньобанківських процесів, є мета того чи іншого процесу.
Правильна постановка мети вкрай важлива як для ідентифікації досліджуваного об'єкта, так і для ефективної побудовивиробничих процесів. Недостатня чіткість формулювання здатна призвести до того, що досліджуваний елемент належатиме одночасно до декількох сукупностей, або не потрапить ні в одну з множин. Це може призвести до дублювання деяких функцій або до функціонального вакууму у відповідальних областях.
Іноді в публікаціях як одну з цілей внутрішнього контролю приймають його ефективність. На думку автора, власне сама ефективність без зазначення її критеріїв не може бути метою. Крім того, виникає питання, якщо ефективність є властивістю виключно внутрішнього контролю, які цілі повинні бути, наприклад, у служби, що створює прибуток? Якщо ж ця ознака властива всім без винятку, то до цього можна додати ще кілька: адекватність, транспарентність, чіткість тощо. На нашу думку, це дуже ефективно. Швидше ж за все ефективність - не мета, а необхідна умова
Loading...

 
 

Цікаве